(044) 295-35-73
02152, Київ, бул. І. Шамо, 18/2
«Синтез музичного і сценічного мистецтв у контексті міфопоетичної діалектичної творчості українського народу»
Керівник наукової теми кафедри – кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри музично-сценічного мистецтва Рябчун Ірина Володимирівна.
Актуальність наукової теми зумовлена необхідністю осмислення синтезу музичного і сценічного мистецтв як важливої складової національної культурної традиції українського народу. Українська народна творчість історично сформувалася як цілісна синкретична система, у якій музика, слово, пластика, ритуал і театральна дія перебувають в органічній взаємодії. Дослідження міфопоетичних основ народного мистецтва сприяє глибшому розумінню національної художньої свідомості, витоків сучасних мистецьких практик та збереженню культурної спадщини України.
Метою наукової теми є консолідація наукових досліджень викладачів кафедри музично-сценічного мистецтва, спрямованих на вивчення синтезу музичного і сценічного мистецтв у контексті міфопоетичної творчості українського народу, осмислення національних художніх традицій та їхнього значення для розвитку сучасного українського мистецького простору.
Наукова новизна теми полягає у комплексному вивченні взаємодії музичного і сценічного мистецтв крізь призму міфопоетичної творчості українського народу, дослідженні синкретизму художніх форм та осмисленні ролі традиційної культури у розвитку сучасних мистецьких практик.
Основні напрями:
Практичне значення. Результати досліджень можуть бути використані у сфері музикознавства, театрознавства, культурології, фольклористики, режисури театралізованих дійств та мистецької освіти. Отримані наукові напрацювання сприятимуть створенню сучасних сценічних постановок, мистецьких проєктів, освітніх програм і культурних ініціатив, спрямованих на збереження, популяризацію та актуалізацію української культурної спадщини.
Перспективи розвитку. Дослідження синтезу музичного і сценічного мистецтв у контексті міфопоетичної творчості українського народу є важливим напрямом сучасної науки про мистецтво. Воно сприяє поглибленню розуміння національної культурної ідентичності, осмисленню витоків української художньої традиції та відкриває нові можливості для розвитку сучасного музично-сценічного мистецтва, заснованого на органічному поєднанні традиції та інновації.