11 лютого 2026 року в рамках міжнародної науково-творчої діяльності кафедри інструментально-виконавської майстерності на Факультеті музичного мистецтва і хореографії Київського столичного університету імені Бориса Грінченка відбулася ексклюзивна онлайн-лекція Ольги Цимбалюк, піаністки, кандидата мистецтвознавства, провідного концертмейстера кафедри вокалу Вокально-акторського факультету Музичної академії ім. К. Пендерецького (Krakow, Poland): Кароль Мікулі. учні та послідовники: Львівська фортепіанно-композиторська школа другої половини XIX – початку XX століття.
Ольга Цимбалюк є досвідченою піаністкою-акомпаніатором (працювала солісткою та корепетитором в Opera Krakowska, 2009–2022; співпрацювала з Хором Польського Радіо; Національним форумом музики у Вроцлаві; Trondheim Symphony Orchestra & Opera, Norway), веде активну концертну діяльність. Спікер лекції, шановна пані Ольга, навчалася у Львівській спеціалізованій музичній школі ім. С. Крушельницької, закінчила магістратуру та аспірантуру в Музичній академії в Кракові (клас проф. Романи Подсадецької-Остафіл). Вивчала камерну музику у проф. Каї Данчовської.
В своїй доповіді Ольга Цимбалюк торкнулася формування системи професійного музичного виконавства у Львові (Lwów (Lemberg), Galicja) другої половини XIX – початку XX століття, вводячи наступну «лінію до нескінченності», тобто говорячи про походження від «подиху землі» до «неба» (за італійським поетом Andrea Cantù): J. Elsner (вчитель Ф. Шопена) – F.X.W. Mozart (син В.А. Моцарта) – J. Ruckgaber – K. Mikuli (учень Ф. Шопена) – W. Wszelaczyński – F. Nеuhauser – R. Schwarz – S. Niewiadomski – L. Marek – M. Rosenthal – R. Koczalski (відомий записами шопенівських творів із «автентичними варіантами» / своєрідними «шопенівськими» імпровізаціями). Також нею було наведено ряд прізвищ жінок-піаністок, які являються ученицями К. Мікулі (K. Zachariasiewicz, О. Прокеш, М. Солтис). Та згадано про продовжувачів традицій фортепіанної гри К. Мікулі – Д. Січинського (автор музики до «Дніпро реве» на слова Б. Грінченка, українського поета, упорядника «Словника української мови») й В. Барвінського («музичного онука» К. Мікулі із пророчими словами у фортепіанному циклі «Любов»: «Хоч завжди буде БІЛЬ І завжди буде БІЙ Та завжди ПЕРЕМОГА ЛЮБОВІ»).
Автор доповіді роздумувала й щодо витоків, що походять від захоплення Ф. Шопеном «bel canto» в італійській оперній музиці (характерні фіоритури, структура фрази, «співочий тон» музичної лінії). Мова йде про такі голоси ілюстраторів як у Giuditta Pasta, які лунали в операх V. Bellini та G. Donizetti у часи Ф. Шопена.
Організацію події забезпечили:
- Анастасія Романенко – доцент кафедри інструментально-виконавської майстерності, кандидат культурології, організатор та модератор;
- Маргарита Малахова – завідувач кафедри інструментально-виконавської майстерності, кандидат педагогічних наук, координатор;
- Катерина Цимбал – старший викладач кафедри інструментально-виконавської майстерності, технічний супровід.
